Формування здоров’язбережувальної компетентності особистості засобами музичного мистецтва

Головним завданням сучасної національної освіти є виховання не тільки всебічно розвинутої особистості, але й орієнтація на збереження здоров’я підростаючого покоління. Фізичне й психічне благополуччя дитини, які завжди були підґрунтям її успішної соціальної та трудової інтеграції в дорослому житті, є головними умовами збереження повноцінного генофонду нації та зростання здорової особистості.                                                                    Ще в ранньому дитинстві людина засвоює систему уявлень про життя, що регламентуватимуть її світогляд як систему відносин особистості до себе, до інших, до світу речей та соціальних явищ. Разом з тим формуються індивідуальні поняття про те, що є кращим, потрібнішим, кориснішим, здоровішим, схваленим. От чому впровадження здоров’язбережувальних технологій в навчально-виховний процес вже з дошкільного віку має розумітися як формування в дитячій свідомості необхідних уявлень про здоров’я взагалі і особисте здоров’я зокрема, про здоровий спосіб життя як запоруку  власного успішного майбутнього.                                                  

      Формування здоров’язбережувальної компетентності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку – один з основних напрямів  діяльності Хотинського НВК «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І ступеня» як освітнього закладу і як дослідно-експериментального майданчика обласного рівня  з даної проблеми. Колектив закладу з 2012 року не лише успішно опрацював нормативно-правове забезпечення ,науково-методичну літературу, вивчав передовий педагогічний досвід, а й реалізував ряд заходів для створення належного здоров’язбережувального освітнього середовища. Так педагогами НВК створено психолого-педагогічні та організаційні умови, що забезпечують психічне й фізичне здоров’я і комфорт вихованців за допомогою гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу на основі фізкультурно-спортивної активності та   обґрунтованої                                                        відповідності навчального навантаження обсягу інформації, психофізичним можливостям дитини в її освоєнні. Здійснюється медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку дошкільників та молодших школярів, в т.ч. із залученням фахівців Буковинського інституту екології людини. Забезпечуються максимально можливі санітарно-гігієнічні умови перебування дітей у навчальному закладі, нормування навантаження та профілактики перевтоми дітей; належна організація харчування в освітньому закладі  та контроль за його збалансованістю. Заохочуються учні та дошкільники до свідомої діяльності з формування культури здоров’я, здорового способу життя. Систематично ведеться робота по формуванню доброзичливих взаємовідносин між учасниками НВП, всередині дитячих осередків, з батьками вихованців. Власний досвід та професійні знахідки формування здоров’язбережувальної компетентності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку педагоги презентують у повсякденній практиці та на відкритих заняттях й уроках, засіданнях фахових  МО та творчих груп, обговорюють на педагогічній та методичній радах, батьківських зборах.

      12 листопада 2015 року Хотинський  НВК «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І ступеня» знову гостинно відчинив двері колегам-освітянам. На базі установи відбулося чергове засідання методичного об’єднання музичних керівників ДНЗ та дошкільних підрозділів НВК Хотинського району, присвячене проблемі «Оптимізація процесу музично-естетичного розвитку дітей дошкільного віку на сучасних засадах та підвищення ефективності дитячої музичної діяльності». Саме це питання висвітлив через педагогічний всеобуч керівник МО, спеціаліст вищої категорії, музичний керівник закладу Журавський Ю.В.                                                                                                                              Оскільки  Хотинський НВК вже третій рік   здійснює                          дослідно-експериментальну діяльність щодо формування здоров’язбережувальної компетентності дітей, то цілком логічним у колективному перегляді став акцент на застосуванні музичними керівниками елементів здоров’язбережувальних технологій, грамотного використання оздоровчого ефекту діяльнісної музичної освіти дошкільників. До уваги присутніх представлено тематичне заняття в середній групі №1 «Осінь» (музичний керівник Каськова В.В., вихователь Брус А.В.), фрагмент заняття з використанням вокалотерапії в ІІ молодшій групі (музкерівник Рогаль А.Р., вихователь Сніжко Ю.С.).  Справжнє захоплення членів методичного об’єднання викликав перегляд заняття танцювального гуртка. Керівник Каськова Вікторія Вікторівна продемонструвала бездоганну методику навчання дітей дошкільного віку танцям, зокрема розучування польки.  Практична частина засідання доповнена презентацією досвіду В.В. Каськової «Здоров’язберігаючі технології в практиці музичного керівника ДНЗ» та виступом Рогаль А.Р. «Вплив вокалотерапії на здоров’я дитини».                          

У роботі МО взяли участь методист РМК управління освіти Хотинської РДА Гріщенко О.В., директор НВК Семенюк І,Б., заступник директора з дошкільного виховання Лужанська В.І., вихователь-методист Л.А.Васильєва. Завершилося засідання обговоренням змісту побаченого, обміном напрацюваннями з власного досвіду учасників зібрання та виробленням методичних рекомендацій.

Обережно грип!!!

Грип – це вірусне захворювання, що розпочинається раптово і бурхливо, супроводжується лихоманкою, головними, м’язовими, суглобним болями, підвищеною температурою.
Інфікуватися можна не тільки при чханні і кашлі хворого та користуючись його речами, але й перебуваючи в приміщенні чи транспорті, де нещодавно знаходився хворий.
Хвороба перемагає тих, у кого недостатньо сильний імунітет. Тому, щоб не захворіти на грип у період епідемічного підвищення цього захворювання, слід вдаватися до ефективних профілактичних заходів:

• зробити щеплення від грипу у поліклініках за місцем проживання;
• звести до мінімуму відвідування місць з масовим перебуванням людей;
• перед виходом з дому треба змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю;
• використовувати марлеву (4 шарову) маску для захисту рота і носа під час перебування в транспорті та при спілкуванні з людьми;
• провітрювати якомога частіше приміщення та проводити вологе прибирання;
• часто та ретельно мити руки з милом або використовувати вологі серветки, що містять у своєму складі спирт.

Грип небезпечний своїми ускладненнями: запаленнями легенів, середнього вуха, гайморових пазух, бронхітами, враженням нирок, мозку, серця та інших органів. Він особливо небезпечний для дітей, людей похилого віку, хронічно хворих.
Якщо ви захворіли, необхідно залишитися вдома, негайно викликати лікаря та дотримувати всі його рекомендації.
Обов’язково ізолюйте хворого від інших членів сім’ї, виділіть йому окремий посуд та речі особистої гігієни.

 Пам`ятка для населення

Як попередити зараження грипом :

• обмежте перебування у місцях масового скупчення людей;
• уникайте контакту з особами, які мають прояви грипозної інфекції;
• часто провітрюйте приміщення;
• часто мийте руки з милом;
• намагайтеся не торкатися очей, носа або рота немитими руками;
• уникайте обіймів, поцілунків і рукостискань;
• прикривайте ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку відразу ж після використання викиньте;
• носіть двошарову марлеву пов’язку або разову маску, міняйте її кожні 4 години;
• споживайте харчові продукти з високим вмістом вітамінів, або вітамінні та інші препарати, що підвищують захисні сили організму;
• вживайте мед та інші продукти бджільництва, цибулю, часник, чорну редьку, хрін, трав’яні чаї;
• змазуйте слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю перед виходом із дому;
• зробіть собі та своїм дітям щеплення від грипу у поліклініках за місцем проживання.

Якщо у Вас в родині хтось захворів, то:

• покладіть хворого в ліжко і негайно викличте лікаря;
• не займайтеся самолікуванням. Медикаментозне лікування хворому призначає тільки лікар!
• розташуйте хворого в окремій кімнаті або огородіть ширмою;
• виділіть йому індивідуальний посуд, рушник, предмети особистої гігієни;
• не допускайте контакту хворого із здоровими членами сім’ї, окрім особи, яка доглядає за ним;
• одягніть двошарову марлеву пов’язку або разову маску, мийте руки з милом після кожного контакту з хворим;
• провітрюйте приміщення декілька разів на добу;
• робіть вологе прибирання приміщень оселі;
• майте разові носові серветки і корзину для їх використання;
• давайте хворому пити багато рідини до приходу лікаря;
• підвищувати свій імунітет, споживаючи харчові продукти з високим вмістом вітамінів, або вітамінні та інші препарати, що підвищують захисні сили організму.

Пам′ятка для батьків

Що повинні виконувати батьки, щоб попередити зараження грипом дітей:

• особистим прикладом виховувати у дітей дотримання правил особистої гігієни та ретельно їх виконувати;
• обмежувати перебування дітей у місцях масового скупчення людей;
• носити двошарову марлеву пов′язку або разову маску, міняти її кожні 4 години;
• мити руки з милом протягом 20 секунд;
• споживати харчові продукти з високим вмістом вітамінів, або вітамінні та інші препарати, що підвищують захисні сили організму;
• якщо немає алергічних проявів, давати мед та інші продукти бджільництва, цибулю, часник, чорну редьку, хрін, трав′яні чаї;
• прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку відразу ж після використання потрібно викидати;
• змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю або олійним настоєм часнику з цибулею.

Які ознаки захворювання у дитини повинні примусити батьків негайно звернутися за медичною допомогою:

• скарги на сильний головний біль;
• прискорене або ускладнене дихання;
• синюшність навколо рота, інших шкірних покровів;
• поява на тілі крововиливів (навіть дуже маленьких), носової кровотечі;
• висока температура тіла;
• відмова від пиття;
• важко розбудити дитину, відсутня її реакція на звернення;
• надмірне збудження або поява судом;
• поява блювання, часті рідкі випорожнення;
• відсутність сечовипускання або сліз під час плачу.

Що робити, якщо дитина захворіла на грип:

• залишити вдома;
• покласти в ліжко і негайно викликати лікаря;
• розташувати в окремій кімнаті або огородити ширмою;
• виділити індивідуальний посуд, рушник, предмети особистої гігієни;
• одягнути двошарову марлеву пов′язку або разову маску;
• мити руки з милом після кожного контакту з хворою дитиною;
• провітрювати приміщення декілька разів на добу;
• робити вологе прибирання приміщень оселі з використанням дезінфікуючих засобів;
• давати хворій дитині пити багато рідини до приходу лікаря (сік, негазована вода, морс, компот тощо).

УВАГА! Головне управління охорони здоров′я Полтавської облдержадміністрації відкрило нову цілодобову консультативну телефонну лінію 2-18-17

 Профілактика грипу у вагітних

 Що повинна робити вагітна жінка для того, щоб захистити себе та майбутню дитину від зараження грипом:

• обмежувати перебування у місцях масового скупчення людей;
• уникати контакту з особами, які мають прояви грипозної інфекції;
• часто провітрювати приміщення;
• мити руки з милом протягом 20 секунд;
• намагатися не торкатися очей, носа або рота немитими руками;
• уникати обіймів, поцілунків і рукостискань;
• прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку відразу ж після використання викинути;
• носити двошарову марлеву пов’язку або разову маску, міняти її кожні 4 години;
• споживати харчові продукти з високим вмістом вітамінів, що підвищують захисні сили організму, молочно-рослинну їжу;
• при відсутності алергії вживати мед та інші продукти бджільництва, цибулю, часник, чорну редьку, хрін, трав’яні чаї;
• змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю або олійним настоєм часника з цибулею перед виходом із дому;
• прополіскувати увечері перед сном рот настоянкою календули або евкаліпта, щоб змити накопичені за день «шкідливі» мікроби.

Що потрібно робити, якщо вагітна захворіла:

• дотримуватися постільного режиму і негайно викликати лікаря;
• не займайтися самолікуванням. Лікування призначає тільки лікар!;
• вживати теплу підкислену рідину (морс, гарячий чай з малиною, лимоном, напій із шипшини, фруктові соки);
• перебувати в окремій кімнаті або в ліжку, огородженому ширмою;
• мати індивідуальний посуд, рушник, предмети особистої гігієни;
• зменшити контакти із здоровими членами сім’ї;
• одягнути двошарову марлеву пов’язку або разову маску, мити руки з милом після кожного контакту з хворою;
• провітрювати приміщення декілька разів на добу;
• мати разові носові серветки і корзину для їх використання.

Лікування грипу у вагітних жінок має свої особливості: протигрипозні засоби протипоказані! До них відносяться певні протикашльові і судинозвужуючі засоби, деякі противірусні препарати. Тому особлива увага при лікуванні грипу у вагітних приділяється народним і гомеопатичним засобам.

Всесвітній день серця – 29 вересня 2015 року

Тема: «Здорове серце – вибір кожного і скрізь»

Всесвітня федерація серця присвячує Всесвітній день серця в цьому році здоровому оточенню для здорового серця. Увага світової громадськості зосереджується на умовах проживання, роботи та дозвілля людини, що повинні сприяти нормальному функціонуванню серцево-судинної системи, не створювати ризиків для кардіоваскулярних захворювань.
Міське середовище достатньо агресивне для існування людей. Сидяча робота в офісах, необхідність регулярно користуватись транспортом і, як наслідок, гіподинамія, високі рівні шуму, емоційна напруга, тютюнокуріння і вживання алкоголю, харчування висококалорійними продуктами, напоями та ожиріння створюють передумови для хронічних хвороб вже з дитячого віку.
Підраховані величезні втрати національного доходу, обумовлені хворобами серця, інсультом та діабетом для різних країн світу. Наприклад, прогнозовані у 2015 році для Китаю втрати складуть 132 мільярди доларів, для Індії – 54, Бразилії – 9, Великої Британії – 6.
Згідно спільної Доповіді ВООЗ та Всесвітнього економічного форуму, нездоровий режим харчування і надмірна витрата енергії, відсутність фізичної активності і вживання тютюну є головними причинами неінфекційних захворювань для працюючих. Програми зі зміцнення здоров’я на робочих місцях, спрямовані на підвищення фізичної активності і усунення нездорових звичок в харчуванні, ефективні по відношенню до таких хвороб як ожиріння, діабет і фактори ризику серцево-судинних захворювань. Підвищення продуктивності праці, покращення корпоративного іміджу, зниження рівня витрат на медичне обслуговування є тими аргументами, які можуть примусити керівництво підприємства підтримати програми зміцнення здоров’я на робочих місцях. Суттєву роль у реалізації програм оздоровлення працюючих можуть зіграти залучені громадські організації, професійні спілки, фонди страхових компаній, виробники харчових продуктів та спортивного знаряддя. Турбота керівництва компаній обов’язково призведе до покращення морального стану персоналу, підвищення продуктивності праці, скорочення плинності кадрів, числа бюлетенів непрацездатності і прогулів, виплат для компенсації інвалідності.
Вітчизняними вченими-гігієністами доведено, що серцево-судинна система людини суттєво страждає від такого чинника довкілля як шум. Видане Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 2014 році «Європейське керівництво з контролю нічного шуму» на основі аналізу світових наукових даних наводить детальну інформацію про ризики негативного впливу нічного шуму на різні аспекти здоров’я і благополуччя людей, представляє санітарно-гігієнічні нормативи рівнів шуму, встановлені для попередження його шкідливого впливу в різних країнах Європи. Будівництво житла у безпосередній близькості від магістралей, високі рівні шуму на транспорті, робота в нічні години розважальних закладів з сильними звуковими пристроями створюють постійний негативний для здоров’я шумовий фон, який, безумовно, впливає на сон, психічний і фізичний стан людей, включаючи найбільш уразливі групи, такі як діти, пацієнти з хронічними захворюваннями, люди похилого віку.  Нічний шум порушує право населення на відпочинок, відбивається на статистичних показниках захворюваності та смертності.
В 2014 році ВООЗ опублікувала нові дані досліджень, що свідчать про сильну залежність між впливом забрудненого повітря, як в приміщеннях, так і в атмосфері і серцево-судинними захворюваннями, такими як інсульти та ішемічна хвороба серця. Також слід враховувати роль забруднення повітря в розвитку респіраторних захворювань, включаючи гострі респіраторні інфекції та хронічну обструктивну хворобу легень. За новими оцінками, щорічно близько 7 млн. людей в світі (восьма частина всіх померлих) вмирають внаслідок забруднення повітря. На сьогодні це найбільший екологічний ризик для здоров’я і він набагато більший, ніж ми уявляли раніше. Надмірне забруднення повітря часто є результатом нераціональної політики в таких галузях як транспорт, енергетика, переробка відходів і промисловість.
Як відмічає Генеральний директор ВООЗ Маргарет Чен, більшість факторів ризику хронічних хвороб виходить за межі безпосереднього контролю сектору охорони здоров’я і для підтримки індивідуального та популяційного здоров’я вимагається справедливість, ефективність та багатосекторальні дії. В багатьох випадках більш здорова стратегія виявляється і більш економічною в довгостроковій перспективі завдяки економії витрат на підтримку здоров’я. Сектору охорони здоров’я відводиться  унікальна роль з впровадження наукових даних в політику вдосконалення навколишнього середовища, здатного зберігати життя людей.

Здоров’я першокласника

 

    Для дитини вступ до школи – це стрес. Дуже багато нового й незвичного побачить вона у школі. Особливість сьогоднішніх дітей, які прийшли до першого класу, - це швидка втомлюваність. На першому уроці вони відверто позіхають, на третьому – лежать на партах. Чим ми, дорослі, можемо допомогти дитині? Головне завдання батьків і вчителів – стимулювати позитивні емоції дитини, що дозволить не тільки підвищити її інтерес до навчання, а й зберегти здоров’я.

    Крім складного адаптаційного періоду, першокласникові потрібно впоратися з безліччю інших, не менш складних проблем. 
    По-перше, значно збільшується навантаження на опорно-руховий апарат дитини. Багато годин у школі та вдома вона проводитиме сидячи за партою. Порушення постави може призвести до значних проблем зі здоров'ям: сколіоз, кіфоз, лардоз, остеохондроз - це неповний перелік проблем, з якими може зіткнутися першокласник. Тому необхідно спрямувати всі сили на профілактику цих хвороб. Фізкультура, фізкультурні паузи між уроками, повноцінне харчування, ортопедичний рюкзак, парта, що «зростає» разом із дитиною, - це не розкіш, а життєва необхідність. 
    Правильно організуйте робоче місце учня. Для цього доберіть меблі за зростом. Висота робочого стола повинна бути на 2-3 см вищою ніж лікоть дитини, яка стоїть. 
    Удома меблі для приготування уроків, як і в школі, повинні обов'язково мати спинку. Привчіть дитину всідатися якнайглибше, відчуваючи опору кожною точкою хребта. Між грудьми й краєм стола повинна бути відстань, що дорівнює ширині кисті дитини. Ідеально, якщо стіл обладнаний поперечиною для ніг, завдяки якій розвантажується спина. Якщо її немає, то можна використовувати лавочку. 
    З метою профілактики порушення постави потрібно користуватися ранцем і стежити, щоб його вага для учнів 1-3 класів не перевищувала 1,5-2 кг. 
    По-друге, до шкідливого впливу вже звичних телевізора й комп'ютера додається величезне зорове навантаження. Стежте за освітленням робочого місця. По-перше, стіл не можна ставити напроти вікна. Промені сонця відбиватимуться від різних поверхонь на столі, тому очі зайвий раз стомлюватимуться. Письмовий стіл повинен висвітлюватися верхнім світлом і настільною електролампою потужністю 100 Вт.
    Зверніть увагу, що лампа не повинна бути галогенною. Під час виконання домашніх завдань через кожні півгодини корисно робити десятихвилинні паузи, виконувати фізичні вправи й гімнастику для очей: переводити погляд на далекі предмети, дивитися вдалечінь й угору, робити колові рухи очима. Природне (денне) світло на письмовий стіл повинно падати ліворуч, квіти на вікнах і штори не повинні затримувати світло. 
    По-третє, значного ризику зазнає й шлунково-кишковий тракт школяра. Обов'язково поцікавтеся в школі, що і як їсть ваша дитина. Намагайтеся, щоб вона не виходила з дому до школи голодною, тому що першокласникові може не сподобатися сніданок, і тоді дитина перший раз зможе поїсти тільки, у найкращому разі, в обід. Перекуси пиріжками, чіпсами й лимонадом, як ви розумієте, не вихід. Дитина повинна обов'язково харчуватися не всухом'ятку, а гарячою їжею. У неї повинні бути нормальні, збалансовані за харчовою цінністю сніданок, обід і вечеря. Основне правило - якнайменше жирного й солодкого, якнайбільше овочів і фруктів. В осінньо-зимовий період не забудьте збагачувати харчовий раціон вітамінами. Харчуватися першокласник повинен чотири-п'ять разів на день, причому домашньою їжею. На сніданок рекомендуються каша, омлет, сосиски, чай із молоком або какао. У добовий раціон дитини обов'язково включайте продукти, що містять білок: м'ясо, рибу, яйця, сир, кисломолочні продукти. 
    По-четверте, нервова система ще не достатньо міцна, тому необхідно стежити, щоб дитина обов'язково відпочивала і дотримувалася режиму дня. Молодші школярі повинні спати 10-11 годин на добу. Добре, якщо є можливість пообіднього відпочинку. У довгі зимові місяці нашим дітям важко дається ранній підйом, звідси неминучими є капризи зранку, відмова від сніданку, повільність у ранкових гігієнічних процедурах, а потім суєта й поспіх дорогою до школи. Зранку і дитина, і мама отримують потужний викид адреналіну, а також зіпсований настрій на першу половину дня. До обіду ранкова незлагода забувається, щоб завтра повторитися знову. Тому необхідно суворо дотримуватися часу відходу до сну. Це в інтересах вашої дитини, і від цього залежить її здоров'я. 
    Ще однією причиною частих хвороб першокласника є так звана зміна мікробного пейзажу. Дитина, яка тривалий час перебуває в одному і тому самому середовищі, була адаптованою до мікроорганізмів батьків і оточуючих. Потрапляючи до школи, у клас, вона зустрічається з величезною новою палітрою мікробів, носіями яких є як її однокласники, так і інші учні цієї школи. Тому немає нічого дивного в тому, що буквально в перші дні після початку занять дитина занедужує. 

            Виконання домашнього завдання
    У першому класі не рекомендується задавати домашнє завдання, хоча у всіх школах його задають. Зважте на те, що максимальний рівень працездатності має два піки - з 9 до 12 і з 16 до 18 години. Цей час і повинен збігатися з навчальною діяльністю. 
    Після повернення додому першокласник, якщо він не залишається на повний день у школі, повинен з'їсти гарячий обід і відпочити після занять. Домашні завдання найкраще готувати в період 15-16 годин. Не можна сідати за них відразу - дитина не встигне відпочити, а працездатність до цього часу знижуватиметься до нуля. Не можна переносити виконання домашнього завдання на вечір - письмо вимагає акуратності й посидючості, тому школяр, який стомився, допускатиме помарки й описки, та й сидітиме над завданням значно довше, ніж у денний час, або виконуватиме його абияк, кваплячись лягти спати. 
    Кожні 15 хвилин потрібно змінювати позу, кожні 30 - робити маленьку перерву, «фізкультхвилинку», можна під музику. Це не тільки зміцнює здоров'я, але й відновлює працездатність, допомагає позбавитися напруження й утоми. 
    Не можна починати готуватися «кавалерійським наскоком» - із найскладніших предметів. Починати потрібно з нескладних і нетривалих за часом завдань: швидке їх виконання змусить первачка переконатися у власних силах і здатностях. Після цього потрібно переходити до складніших, ну а в останню чергу, на спаді загальної працездатності, зробити ще одне легеньке завдання. Тоді дитина після виконання завдань матиме не пригнічений через велике навантаження настрій, а буде впевнена в тому, що їй легко дається навчання. Зберегти бадьорий настрій і не дозволити дитині «опустити руки» («Мамо, у мене нічого не виходить!») - основне завдання батьків у першій рік навчання. 

            Як правильно відпочивати?
    Дуже часто доводиться чути запитання про прогулянки й час, проведений на свіжому повітрі. Не менш часто батьки говорять про те, що дитині ніколи гуляти, або немає з ким, або ніколи батькам, або... Можна знайти безліч причин і пояснень, але відповідь у кожному разі буде однозначною - виключити прогулянку з режиму дня школяра не можна! Норма прогулянки для школярів молодших класів - не менше ніж 3-3,5 години на день. 
    Якщо дитина ослаблена й скаржиться на втому, їй показаний півторагодинний денний сон у добре провітреній кімнаті. Якщо ви віддали дитину до спортивної секції або займаєтеся з нею вдома чи у дворі бігом, гімнастичними вправами або рухливими іграми, пам'ятайте, що заняття спортом повинні початися не раніше, ніж через 40 хвилин після приймання їжі. Вечеряти потрібно за 2 години до сну - це найкраща профілактика безсоння, поганого, неспокійного сну первачків. Якщо ви вважаєте, що активна дитина встигне зголодніти за цей час, за півгодини до відходу до сну можна запропонувати їй склянку молока або какао з маленькою булочкою, або трішечки фруктів. 

    Здоровий спосіб життя допоможе вашій дитині і в шкільному житті, і у подальшому дорослішанні. Дотримання декількох нескладних правил може сильно вплинути на її подальшу долю. А відповідальними за долю дитини в цьому віці, звісно, є її батьки. Тому саме батьки повинні насамперед організувати належним чином життя свого першокласника.

Будьте здоровими!

Розумій, О. Здоров’я першокласника / О. Розумій // Зростаємо разом. – 2010. - № 9. – С. 14-15. 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо проведення в загальноосвітніх навчальних закладах занять з питань безпеки дорожнього руху

Добровольський І.Ю.,

головний спеціаліст відділу кадрового забезпечення та

профілактичної роботи ДАЇ у Чернівецькій області

           На сьогодні в Україні ми дотримуємось Правил дорожнього руху, які діють з  1  січня 2002 року - це основні правила поведінки всіх учасників дорожнього руху. Знати і виконувати правила поведінки на вулиці повинні всі учасники дорожнього руху: і дорослі, і діти.

Усі ми багато разів на день користуємося вулицями та дорогами тих міст, містечок І сіл, у яких живемо, або й просто любимо прогулятись тихої днини рідною вулицею. Проте чи завжди ми пам'ятаємо, що, вийшовши за поріг домівки, стаємо учасниками дорожнього руху і заради своєї безпеки повинні орієнтуватись у складній ситуації на дорозі, самостійно приймати рішення. Допомагає нам у цьому знання відповідних правил поведінки.

До речі, коли виникли перші правила поведінки на дорозі? Так от, перші правила виникли більше двох тисячоліть тому. Ще в першому столітті до нашої ери Юлій Цезар заборонив колісницям з'являтися на вулицях Риму вдень, це створювало реальну небезпеку жителям міста. У Європі спробували ввести правила руху кінних екіпажів у XXVII столітті, а в Росії перші правила і відповідальність за їх порушення було введено в 1683 році.

Минав час. Змінювалось життя, з'явились сучасні автомобілі. Відповідно змінювалися і правила. Для того, щоб на дорогах було безпечно, весь автотранспорт підкоряється суворим законам вуличного руху.

        У кожній країні багато роблять для того, щоб на дорогах було безпечно, щоб було добре і зручно. І суворо стежать, щоб усі виконували правила дорожнього руху. Хто ж слідкує за тим, щоб не порушувалися закони вулиць І доріг? Так, Державна автомобільна інспекція - ДАІ. Це спеціальний підрозділ працівників міліції - людей зірких і уважних. Вони стежать за порядком на дорогах нашої країни. Вони оберігають життя і здоров'я людей.

Вивчення правил безпечної поведінки на дорозі  рекомендуємо розпочинати з їх основи - порядку та принципів, що визначають організацію всіх процесів руху на дорогах нашої країни.

Розділ І

(рекомендовано для проведення занять з учнями молодших класів)

Учасники дорожнього руху: пішоходи

Умови безпечного переходу дороги

Спільною частиною для руху пішоходів і автомобілів є пішохідний перехід. Для вибору моменту переходу треба визначити, чи не створює автомобіль для пішохода небезпеку. Існує три випадки, за яких можна переходити дорогу.

Перша умова безпечного переходу дороги: автомобіль далеко - можна переходити. Якщо автомобіль знаходиться на відстані більше 150 м до місця переходу, то це означає, що автомобіль далеко.

Друга умова безпечного переходу дороги: окремий автомобіль стоїть можна переходити. Водій зважив на наміри пішохода перейти дорогу, зупинився і пропускає його. У цьому випадку автомобіль знаходиться дуже близько до пішохода, тому спостерігати за ним треба безперервно. А якщо автомобіль знаходиться поблизу і рухається, то він створює небезпеку.

Водій, який не бачить пішохода і сповільнює рух автомобіля з інших причин, може ввести пішохода в оману. Тому ступати на перехід можна, коли автомобіль повністю зупинився перед пішохідним переходом. Не зайвим буде подивитися на водія, визначити, куди спрямований його погляд, чи бачить він тебе. Інколи водії рукою дають знак "Я тебе бачу - переходь". Це і є сигнал безпечного переходу.

Третя умова безпечного переходу дороги: всі автомобілі стоять - можна переходити. На регульованих перехрестях переходити дорогу можна на зелений сигнал пішохідного світлофора. У цей час для автомобілів, з якими перетинається напрям руху пішохода, на транспортному переході вмикається червоний сигнал. Автомобілі повинні зупинитися. Ступати на перехід можна у випадку, який описаний у другій умові, автомобілі повністю зупинилися і пропускають пішохода.

Безпечний інтервал при переході вулиці

Коли автомобіль рухається, він небезпечний. Небезпека його в тому, що у випадку наїзду на пішохода автомобіль може покалічити або навіть смертельно травмувати його. Удар автомобіля буде небезпечний незалежно від того, якою частиною буде здійснено наїзд на пішохода.

Під час руху автомобіль може зміщуватися праворуч або ліворуч. Зміщення відбувається через коливання автомобіля на шинах, розгойдування на ресорах. Під дією зовнішніх сил автомобіль зміщується до краю проїзної частини, і водію доводиться повертати кермо, щоб утримати автомобіль по центру смуги руху. Зміщення автомобіля також може бути, якщо водій

об'їжджає перешкоду (вибоїну, нерівність, каналізаційний- люк) на проїзній частині, або водій змінює смугу руху, гальмує. Автомобіль може зміщуватися в межах смуги руху. Під час такого зміщення переміщується і зона ураження автомобіля. Чим більша швидкість автомобіля, тим на більшу відстань убік він зміщується. Зона ураження автомобіля з його можливим відхиленням разом складають зону небезпеки автомобіля, ширина якої визначається шириною смугою руху. Ширина смуги руху 3,0 - 4,0 м. Межі смуги руху - це бордюрний камінь або лінія розмітки, які можна розглядати як і межі небезпеки, якою єавтомобіль.

Знаходитися на межі зони небезпеки (стояти на бордюрному камені, на лінії розмітки) також небезпечно, але не настільки, як знаходитися в зоні небезпеки автомобіля. Небезпека на межі зони небезпеки (бордюрного каменя, дорожньої розмітки), де знаходиться пішохід, полягає в тому, що автомобіль, відхилившись у бік пішохода, може зачепити його дзеркалом, антеною, бампером, ручкою дверей тощо і потягти за собою. Ураховуючи це, у випадку руху автомобіля пішохід повинен очікувати можливості переходу на певній відстані до межі небезпеки, який називається резерв безпеки. Ця відстань позначена зеленим кольором. Відстань між пішоходом і бічною поверхнею автомобіля називається інтервалом безпеки. І чим більша швидкість автомобіля, тим він має бути більшим.

Перехід дороги на нерегульованому перехресті

ПЕРЕХРЕСТЯ ЛІВОРУЧ

Перехід дороги здійснюється через пішохідні переходи, які влаштовують,-біля перехресть. Перехрестя утворюється перетином або приляганням проїзних частин. Нерегульоване перехрестя - це перехрестя, на якому черговість руху визначають самі водії та пішоходи згідно з Правилами дорожнього руху. Нерегульовані перехрестя позначаються дорожніми знаками "Пішохідний перехід" та дорожньою розміткою "Зебра". За дорожньою розміткою визначається і ширина переходу - межі ділянки, якою можна переходити дорогу.

Якщо під час переходу перехрестя ліворуч, то послідовність огляду проїжджих частин буде такою:

1. Озирнутися назад.

2. Подивитися ліворуч.

3. Подивитися прямо.

4. Подивитися праворуч.

За кожним напрямком пішохід повинен оцінити дорожню ситуацію та визначити: автомобіль стоїть - пропускає, автомобіль далеко, автомобіля на ділянці наближення нема. Ці три ознаки безпечного переходу перевіряються за кожним напрямком. Якщо хоч одна з умов не виконується, на перехід ступати небезпечно. Від переходу дороги треба утриматися дополіпшення дорожньої ситуації та знову оглянути ділянки наближення в зазначеній послідовності: 1 - НАЗАД, 2 - ЛІВОРУЧ, 3 - ПРЯМО, 4 -ПРАВОРУЧ.

ПЕРЕХРЕСТЯ ПРАВОРУЧ

Зверніть увагу на те, що якщо перехрестя праворуч, то послідовність огляду дорожньої обстановки інша. У цьому випадку послідовність огляду ділянок наближення проїзних частин біля перехрестя буде такою:

1. Подивитися ліворуч.

2. Озирнутися назад.

3. Подивитися праворуч.

4. Подивитися прямо.

Повторюю: за кожним напрямком пішохід повинен оцінити дорожню ситуацію та визначити: автомобіль стоїть - пропускає, автомобіль далеко, автомобіля на ділянці наближення нема. Ці три ознаки безпечного переходуперевіряються за кожним напрямком. Якщо хоч одна з умов не виконується, на перехід ступати небезпечно. Від переходу дороги треба утриматися до поліпшення ситуації та знову оглянути ділянки наближення в зазначеній послідовності: 1 - ЛІВОРУЧ, 2 - НАЗАД, 3 - ПРАВОРУЧ, 4 - ПРЯМО.

Перехрестя, на яких світлофори відсутні або несправні (вимкнені всі сигнали), або світлофор працює в режимі жовтого блимання, також вважаються нерегульованими.

Якщо на перехресті є ввімкнений світлофор або регулювальник, то це регульоване перехрестя. Рух через таке перехрестя здійснюється за іншими правилами.

Перехід дороги на регульованому перехресті

Черговість руху інтенсивних транспортних і пішохідних потоків на вулицях регулюють за допомогою світлофорів. Рух автомобілів регулюється трисекційними транспортними світлофорами. Рух пішоходів регулюється двосекційними пішохідними світлофорами. Значення сигналів таке - червоний забороняє рух, зелений дозволяє. Біля перехресть для пішоходів влаштовують пішохідні переходи. Межі цих переходів позначають відповідною дорожньою розміткою.

Перехрестя, на яких світлофори відсутні або несправні (вимкнені всі сигнали), або світлофор працює в режимі жовтого блимання, відносяться до нерегульованих.

Якщо на перехресті є ввімкнений світлофор або регулювальник, то це врегульоване перехрестя. Рух через таке перехрестя здійснюється за іншими правилами.

Перехід проїзної частини за умов обмеженої оглядовості

Дорожньо-транспортні пригоди за участю дітей при умовах обмеженої оглядовості трапляються дуже часто.

Оглядовість - це спроможність пішохода спостерігати за дорожньою обстановкою на всі боки. Обмежена оглядовість - це видимість ділянки дороги, яка обмежена крутими поворотами або пагорбами, придорожніми спорудами,, насадженнями та іншими об'єктами, а також ^ автомобілями, що стоять або рухаються. Обмежена оглядовість створює хибну думку: "автомобіля не видно,

значить безпечно". У населених пунктах будівлі та зелені насадження, що розташовані поблизу дороги, створюють певні труднощі в оцінці дорожньої обстановки перед переходом вулиці. У випадку, коли частина вулиці закрита від спостереження якоюсь перешкодою, пішоходу необхідно діяти наступним чином: підійти до краю перешкоди, зупинитися, обережно визирнути з-за неї і визначити "що там?" — чи є автомобіль, який для неї небезпечний. Якщо безпечно, то здійснити перехід.

При обмеженій оглядовості пішоходи не тільки ні в якому разі не повинні виходити на Проїжджу частину без зупинки, а шукати місце, де дорога добре проглядається на всі боки на достатній відстані 150 - 200 м.

Сам вид предметів, що заважають вільному огляду вулиць, повинен сприйматися пішоходом як сигнал небезпеки і як рекомендація до підвищеної обережності. Учні на вулиці мають навчитися не поспішати. Дійшли до дороги - зупиніться! Тепер поспішати не можна. Оберіть місце для переходу і роздивіться. Чим менше кут оглядовості, тим більше має бути витрачено часу для огляду дороги.

Крім того, пішохід своїми діями (підійти ближче та визирнути) може впливати на умови оглядовості, створюючи собі в необхідних випадках достатню зону огляду.

Розділ ІІ

(рекомендовано для проведення занять з учнями середніх класів)

Засоби регулювання дорожнього руху

Головними засобами організації дорожнього руху є дорожні знаки, дорожня розмітка та світлофори.

ДОРОЖНІ ЗНАКИ

Відповідно до нормативних документів установлено сім груп дорожніх знаків: попереджуючі, пріоритету, заборонні, наказові, інформаційно-вказівні, сервісу і додаткової інформації (таблички). Кожний знак (табличка) має свою нумерацію. Перше число позначає номер групи, друге - порядковий номер" знака в групі. Якщо знак або табличка має різновид (наприклад, знак 5.35.1 «Пішохідний перехід»), то в цьому випадку використовується третє число номер різновиду знака.

Попереджуючі знаки. Загальна ознака попередження - трикутник білого тла з зовнішньою облямівкою червоного кольору. Ці знаки інформують про характер небезпеки і розташовуються перед небезпечною ділянкою дороги, рух по якій вимагає вжиття відповідних обстановці заходів.

Знаки пріоритету. Загальної ознаки нема, знаки мають різну форму: трикутник, прямокутник, ромб, коло, восьмикутник білого, червоного або блакитного тла. Вони вказують черговість проїзду перехресть, перетинів окремих проїзних частин і вузьких ділянок дороги.

Забороняючі знаки. Загальна ознака заборони - коло білого, червоного або блакитного тла із зовнішньою облямівкою червоного кольору. Ці знаки вводять або скасовують визначені обмеження руку, їх установлюють безпосередньо перед тією ділянкою, де введено обмеження або заборону.

Наказові знаки. Загальна ознака знаків - коло блакитного тла. Ці знаки вводять або скасовують визначені режими руху, які обов'язкові для всіх або тільки для визначених учасників руху, їх установлюють безпосередньо перед ділянками дороги, де цей режим введений.

Інформаційно-вказівні знаки. Загальна ознака вказівки - прямокутник блакитного, зеленого, жовтого або білого тла. Ці знаки інформують водіїв та інших учасників руху про особливості дорожньої обстановки, найменування

населених пунктів і порядку проїзду, установленні режимів руху на окремих ділянках вулиць і доріг.

Знаки сервісу. Загальна ознака - прямокутник блакитного тла. Вони інформують про розташування відповідних об'єктів, призначених для обслуговування транспортних засобів, пасажирів і водіїв.

Знаки додаткової інформації (таблички). Загальна ознака знаків цієї групи - прямокутник білого тла. їх застосовують для уточнення або обмеження дії інших знаків.

СВІТЛОФОРИ

Для регулювання дорожнього руху застосовують світлофори із сигналами зеленого, жовтого і червоного кольорів. Сигнали, як правило, мають форму кола і розташовані вертикально або горизонтально. Світлофори діляться на дві групи - транспортні і пішохідні. Вони можуть мати вертикальне або горизонтальне розташування сигналів. Установлена така послідовність розташування сигналів - зверху вниз або зліва направо: червоний, жовтий, зелений. У будь-якому випадку значення сигналів світлофора таке: червоний та жовтий - рух заборонено, зелений — рух дозволено.

Пішоходи під час переходу дороги повинні керуватися в своїх діях пішохідними світлофорами. У випадку відсутності пішохідного світлофора треба зважати на сигнали транспортного світлофора.

Блимання зеленого сигналу означає, що за кілька секунд буде ввімкнено сигнал, що забороняє рух.

Постійне блимання жовтого сигналу означає, що перехрестя нерегульоване.

На залізничних переїздах встановлюють світлофор з трьома світловими сигналами. Якщо рух через залізничний переїзд заборонено, вмикають два червоних сигнали, які поперемінно блимають. Якщо рух через залізничний переїзд дозволено, умикають сигнал білого кольору.

ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА

До дорожньої розмітки відносяться лінії та інші позначення на проїзній частині та дорожніх спорудах. Розмітка проїзної частини звичайно використовується в сполученні з дорожніми знаками і світлофорами. Вона встановлює порядок дорожнього руху, напрямок руху по дорогам.

Основне призначення розмітки - упорядкування руху транспортних потоків по проїзній частині. Розмітка на поверхні дорожніх споруд попереджає водіїв про небезпеку, яку можуть представляти інженерні споруди й елементи облаштування доріг для автомобілів. Лінії горизонтальної розмітки мають білий колір.

Будова вулиці та її облаштування

Проїзна частина призначена для руху автомобілів. Автомобілі рухаються правими смугами руху. Поздовжня дорожня розмітка поділяє проїзну частину на смуги руху. На проїзній частині також розташовані трамвайні колії, що прокладені посередині вулиці, а біля краю тротуару - зупинки маршрутних транспортних засобів. Перетин проїзних частин утворюють перехрестя, що бувають регульовані (тут регулювання черговості руху через перехрестя здійснюється за допомогою транспортних і пішохідних світлофорів, а також спеціальних рухів регулювальника) та нерегульовані (черговість руху через нерегульоване перехрестя визначають водії та пішоходи самі за Правилами дорожнього руху).

Пішоходи повинні рухатися по тротуарах. Для безпечного переходу проїзної частини пішоходи користуються пішохідними переходами. В основному пішохідні переходи влаштовують біля перехресть. При інтенсивному русі пішоходів перехід можуть влаштувати поза перехрестям. Межі пішохідного переходу визначаються розміткою. Нерегульовані пішохідні переходи позначаються знаками "Пішохідний перехід". Найбільш безпечним є підземний перехід та надземний (місток), які повністю виключають перетин пішохідних і транспортних потоків.

Пріоритети в дорожньому русі

Пріоритети в дорожньому русі - це встановлена система взаємовідносин між учасниками дорожнього руху згідно з Правилами дорожнього рух, на підставі якої визначається порядок користування дорогою. Пріоритети в дорожньому русі між його учасниками встановлюються таким чином.

Рейковий транспорт (поїзд, трамвай) завжди мають переважне право на рух перед автомобілями та пішоходами.

Пішоходи на нерегульованих переходах мають переважне право на рух перед автомобілями.

Пріоритети в черговості руху змінюються на перетинах за допомогою дорожніх знаків та сигналів регулювальників або світлофорів.

Таким чином, до технічних засобів організації дорожнього руху відносяться, крім знаків та розмітки, дорожні світлофори, їх застосовують для регулювання черговості руху автомобілів і пішоходів на перехрестях та пішохідних переходах. Виконання дорожніх сигналів та засобів регулювання обов'язкове для всіх водіїв та пішоходів.

Основні правила руху дорогою

Рухатися дорогами треба правою крайньою смугою, не створюючи перешкод для руху іншим учасникам руху.

При під'їзді до перехресть доріг треба стежити за знаками і дорожньою розміткою і, якщо перехрестя нерегульоване, його необхідно проїжджати за відповідними правилами:

1. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі незалежно від напрямку їхнього подальшого руху. Головною вважається дорога з будь-яким покриттям відносно до дороги без покриття (ґрунтової) або дорога, позначена дорожніми знаками „Головна дорога". Вимога поступитися дорогою позначається знаками „Дати дорогу" або „Проїзд без зупинки заборонено". Коли головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії, що рухаються по ній, повинні керуватися правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг. Цим же правилом повинні керуватися водії, що рухаються по другорядним дорогам.

2. На перехресті рівнозначних доріг водій трамвая (поїзда) незалежно від напрямку руху має переважне право на рух перед водіями автомобілів.

3. Водій повинен поступитися дорогою транспортним засобам, що наближаються справа до перехрестя («правило правої руки»).

4. При повороті ліворуч або розвороті водій повинен поступитися дорогою транспортним засобам, що рухаються із зустрічного напрямку прямо і праворуч, а також трамвая попутного напрямку.

5. При повороті ліворуч або праворуч водій транспортних засобів повинен пропустити пішоходів, що переходять проїзну частину дороги, на яку він повертає.

6. Наближаючись до нерегульованого позначеного пішохідного переходу, водій повинен знизити швидкість або зупинитися, щоб пропустити пішоходів, що вступали на перехід.

7. При зміні смуги руху треба пропустити тих, хто вже рухається цією

смугою руху.

8. В усіх випадках для пропуску транспортних засобів, водії яких мають переважне право на рух, забороняється виїжджати за СТОП-лінію, зі знаком „Перетинання з головною дорогою", а при її відсутності - на проїзну частину пересічної дороги.